1. Словник української мови у 20 томах

упокорюватися

УПОКО́РЮВАТИСЯ (ВПОКО́РЮВАТИСЯ), ююся, юєшся і УПОКОРЯ́ТИСЯ (ВПОКОРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УПОКО́РИТИСЯ (ВПОКО́РИТИСЯ), рюся, ришся, док.

1. Ставати покірним, слухняним, коритися чиїйсь волі.

Мардохей з роду юдеїв, ти почав впокорятися перед ним, падаючи, впадеш (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Сташка просила пробачення, хоч не почувала за собою жодної вини, хоч зроду-віку так не упокорювалась ні перед ким (Ірина Вільде);

– Мамо! – почала було Варя, але Ярина Федорівна її різко перебила: – Покинь, я тобі кажу, мамкати! .. І Варя змовкла. І Варя, можна сказати, упокорилась (М. Хвильовий).

2. тільки недок. Пас. до упоко́рювати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упокорюватися — упоко́рюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. упокорюватися — див. коритися Словник синонімів Вусика
  3. упокорюватися — (впокорюватися), -ююся, -юєшся, упокорятися (впокорятися), -яюся, -яєшся, недок., упокоритися (впокоритися), -рюся, -ришся, док. 1》 Ставати покірним, слухняним, коритися чиїйсь волі. 2》 тільки недок. Пас. до упокорювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. упокорюватися — Упоко́рюватися, -рююся, -рюєшся; упоко́ритися, -ко́рюся, -ко́ришся, -ряться перед ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. упокорюватися — УПОКО́РЮВАТИСЯ (ВПОКО́РЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УПОКО́РИТИСЯ (ВПОКО́РИТИСЯ), рюся, ришся, док. 1. Ставати покірним, слухняним, коритися чиїйсь волі. Словник української мови в 11 томах