упокорювати

Значення в інших словниках

1. упокорювати — упоко́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. упокорювати — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
3. упокорювати — УПОКО́РЮВАТИ (ВПОКО́РЮВАТИ), юю, юєш і УПОКОРЯ́ТИ (ВПОКОРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УПОКО́РИТИ (ВПОКО́РИТИ), рю, риш, док., кого, що. 1. Робити кого-, що-небудь покірним, слухняним, впливаючи погрозою, умовлянням, ласкою і т. ін. Словник української мови у 20 томах
4. упокорювати — (впокорювати), -юю, -юєш, упокоряти (впокоряти), -яю, -яєш, недок., упокорити (впокорити), -рю, -риш, док., перех. 1》 Робити кого-, що-небудь покірним, слухняним, впливаючи погрозою, умовлянням, ласкою і т. ін. 2》 Силою примушувати коритися; придушувати повстання, збройний опір і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. упокорювати — ПРИБО́РКАТИ (підкорити своєму впливові, закликати до порядку якусь людину, перев. непокірну або небезпечну для інших), ПРИКРУТИ́ТИ, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), УПОКО́РИТИ (ВПОКО́РИТИ), УКО́СЬКАТИ (ВКО́СЬКАТИ) розм., ОГО́ВТАТИ (ОБГО́ВТАТИ) розм. Словник синонімів української мови
6. упокорювати — УПОКО́РЮВАТИ (ВПОКО́РЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПОКО́РИТИ (ВПОКО́РИТИ), рю, риш, док., перех. 1. Робити кого-, що-небудь покірним, слухняним, впливаючи погрозою, умовлянням, ласкою і т. ін. З Деревлянської землі вийшов чоловік.. Словник української мови в 11 томах
7. упокорювати — Упоко́рювати, -рюю, -єш сов. в. упокорити, -рю, -риш, гл. Смирять, смирить. Словник української мови Грінченка