упорати

док., (що) довести до ладу, упоратися з, зробити порядок у; (врожай) зібрати; (глечик сметани) П. прибрати <= з'їсти>.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упорати — упо́рати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. упорати — УПО́РАТИ (ВПО́РАТИ), аю, аєш, док., кого, що, розм. 1. Надати кому-небудь належного вигляду, задовольнити його потреби; довести до ладу що-небудь, зробити порядок десь, у чомусь. [Захарко:] Іди ж, стара, в хату, поможи бабі онука впорати (М. Словник української мови у 20 томах
  3. упорати — (впорати), -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Надати кому-небудь належного вигляду, задовольнити його потреби; довести до ладу що-небудь. 2》 Зібрати (урожай). 3》 З'їсти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. упорати — ОБРОБЛЯ́ТИ (готувати землю для посіву, садіння чого-небудь, виконувати цикл сільськогосподарських робіт на полі, городі і т. ін.), ПО́РАТИ, ОБРО́БЛЮВАТИ рідше, УПРАВЛЯ́ТИ (ВПРАВЛЯ́ТИ) розм. — Док.: оброби́ти, попо́рати, упорати, упра́вити (впра́вити). Словник синонімів української мови
  5. упорати — УПО́РАТИ (ВПО́РАТИ), аю, аєш, док., перех., розм. 1. Надати кому-небудь належного вигляду, задовольнити його потреби; довести до ладу що-небудь, зробити порядок десь, у чомусь. [Захарко:] Іди ж, стара, в хату, поможи бабі онука впорати (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  6. упорати — Упорати, -раю, -єш гл. 1) Убрать, прибрать. Усе впорав. ЗОЮР. ІІ. 34. 2) Покончить, окончить, удовлетворить, успѣть сдѣлать. Трівайте, паніматки, впораю одну, а тоді другу (купчиха, отпуская товаръ). Лебед. Словник української мови Грінченка