упорати
УПО́РАТИ (ВПО́РАТИ), аю, аєш, док., кого, що, розм.
1. Надати кому-небудь належного вигляду, задовольнити його потреби; довести до ладу що-небудь, зробити порядок десь, у чомусь.
[Захарко:] Іди ж, стара, в хату, поможи бабі онука впорати (М. Кропивницький);
Зупинилися [пани] в готелі недалечко від Пріськи й якось послали до неї чималий бунт сорочок. Молодиця не забарилася упорати його (Л. Яновська);
– Ач, скільки наказала: і те зроби, і друге зроби; де ж його усе упорати? (з переказу);
Абияк упорала [жінка] дітей помацки в темряві, не світячи світла, а потім зразу й сама знеможена впала ниць (А. Головко);
Понапувай, повичищай, упорай корови та свині .. Так іноді й день зійде (О. Гончар).
2. Зібрати (урожай).
– Батько тут і сами хліб упорають – у нас хазяйство невеличке (Б. Грінченко);
Користуючись передишкою, червоноармійці добровільно викликались допомогти селянам швидше впорати врожай (О. Гончар).
3. З'їсти.
Він може по два-три рази на день обідати: Почати з морозива, а потім впорати .. десяток яєць, приплюсувати кільце ковбаси (Я. Гримайло);
Тим часом повернулися з річки хлопці, вони .. доїли юшку й упорали ковбасу, яку вранці майже ніхто не їв (Ю. Мушкетик);
Вже й дичину упорали [греки] печену. Уже й думки подумали жаскі (Л. Костенко).
Значення в інших словниках
- упорати — упо́рати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- упорати — док., (що) довести до ладу, упоратися з, зробити порядок у; (врожай) зібрати; (глечик сметани) П. прибрати <= з'їсти>. Словник синонімів Караванського
- упорати — (впорати), -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Надати кому-небудь належного вигляду, задовольнити його потреби; довести до ладу що-небудь. 2》 Зібрати (урожай). 3》 З'їсти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упорати — ОБРОБЛЯ́ТИ (готувати землю для посіву, садіння чого-небудь, виконувати цикл сільськогосподарських робіт на полі, городі і т. ін.), ПО́РАТИ, ОБРО́БЛЮВАТИ рідше, УПРАВЛЯ́ТИ (ВПРАВЛЯ́ТИ) розм. — Док.: оброби́ти, попо́рати, упорати, упра́вити (впра́вити). Словник синонімів української мови
- упорати — УПО́РАТИ (ВПО́РАТИ), аю, аєш, док., перех., розм. 1. Надати кому-небудь належного вигляду, задовольнити його потреби; довести до ладу що-небудь, зробити порядок десь, у чомусь. [Захарко:] Іди ж, стара, в хату, поможи бабі онука впорати (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- упорати — Упорати, -раю, -єш гл. 1) Убрать, прибрать. Усе впорав. ЗОЮР. ІІ. 34. 2) Покончить, окончить, удовлетворить, успѣть сдѣлать. Трівайте, паніматки, впораю одну, а тоді другу (купчиха, отпуская товаръ). Лебед. Словник української мови Грінченка