1. Словник української мови у 20 томах

упокоєний

УПОКО́ЄНИЙ (ВПОКО́ЄНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до упоко́їти.

І лежатиме баба Наталка, упокоєна, затихла навіки посеред прибраної по-святковому хати (А. Дімаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упокоєний — упоко́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. упокоєний — (впокоєний), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до упокоїти (впокоїти). Великий тлумачний словник сучасної мови