упокоєння

УПОКО́ЄННЯ (ВПОКО́ЄННЯ), я, с.

Дія за знач. упоко́їти.

З книжкою в руці високо на подушках, в блаженному впокоєнні, спала Стефа (Г. Колісник);

Опис упокоєння Божої матері багато в чому нагадує давньоросійське сказання про смерть богині Кібели (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me