1. Словник української мови у 20 томах

упорядкування

УПОРЯДКУВА́ННЯ (ВПОРЯДКУВА́ННЯ), я, с.

Дія за знач. упорядкува́ти.

Вона [Олена Пчілка] разом з Старицьким одібрана в редакторський комітет задля упорядкування альманаху (Панас Мирний);

У даному розділі пропонується врегулювати питання щодо координації та впорядкування діяльності контрольних органів (з мови документів);

Фіксація, систематизація, упорядкування знань – ось головне, що забезпечує не лише успіх комп'ютеризації, а й загальний прогрес народів (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упорядкування — упорядкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. упорядкування — [упор'адкуван':а] = впорядкування -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. упорядкування — (впорядкування), -я, с. Дія за знач. упорядкувати. Упорядкування даних спец. — розміщення даних відповідно до натурального ряду чисел. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. упорядкування — УПОРЯДКУВА́ННЯ (ВПОРЯДКУВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. упорядкува́ти. Впорядкування оплати праці підвищило трудову активність колгоспників, їх виробничу дисципліну (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах