1. Словник української мови в 11 томах

упорядкування

УПОРЯДКУВА́ННЯ (ВПОРЯДКУВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. упорядкува́ти.

Впорядкування оплати праці підвищило трудову активність колгоспників, їх виробничу дисципліну (Хлібороб Укр., 12, 1963, 20);

Зелене будівництво в СРСР є важливим і невід’ємним елементом упорядкування соціалістичних міст (Бот. ж.. X, 1, 1953, 108);

Вона [Олена Пчілка] разом з Старицьким одібрана в редакторський комітет задля упорядкування альманаху (Мирний, V, 1955, 374).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упорядкування — упорядкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. упорядкування — [упор'адкуван':а] = впорядкування -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. упорядкування — УПОРЯДКУВА́ННЯ (ВПОРЯДКУВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. упорядкува́ти. Вона [Олена Пчілка] разом з Старицьким одібрана в редакторський комітет задля упорядкування альманаху (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  4. упорядкування — (впорядкування), -я, с. Дія за знач. упорядкувати. Упорядкування даних спец. — розміщення даних відповідно до натурального ряду чисел. Великий тлумачний словник сучасної мови