упослідженість

УПОСЛІ́ДЖЕНІСТЬ (ВПОСЛІ́ДЖЕНІСТЬ), ності, ж.

Стан за знач. упослі́джений.

Як глибоко вросла в нього [Дмитра] свідомість своєї немочі, приниженості й упослідженості! Навіть тепер, коли бачить усе власними очима, коли сам вірно виконує всі накази бідняцької влади – не вірить, що житиме краще (Мирослав Ірчан);

Той чорний штрих забутості та упослідженості потьмарює йому [Тарасові] картинку й спонукує сумні думки (Василь Шевчук).