упрошувати
УПРО́ШУВАТИ (ВПРО́ШУВАТИ), ую, уєш, недок., УПРОСИ́ТИ (ВПРОСИ́ТИ), ошу́, о́сиш, док., кого, що.
Настійно просити кого-небудь про щось; дуже просячи, домагатися чиєї-небудь згоди на щось.
– Заспівайте, Наталочко, – попросив [Сеспель]. Вона не примусила себе впрошувати (Ю. Збанацький);
– Тебе, наша княгине, ні впросити, ні вблагати, – не споглянеш, не подивишся (Ганна Барвінок);
Як почали просити старого Палату та й врешті упросили, аби оповів їм, молодим товаришам, яку цікаву історію з селянського життя (В. Стефаник);
Зрозумівши, що комітетчиків все одно не впросиш, .. Пишненко став серед поля і, скинувши шапку, довго дивився вслід незаможницьким землемірам (І. Цюпа);
Нарешті Андрій упросив батька піти в яр, щоб побачити старе Городище (М. Стельмах);
І так як для Тебе все, о Благодійнику, все можливе, Дослухайся ґвалту моїх молитовних стогонів, Якими Тебе я упрошую: Змилуйся, оживи, прихильність свою з'яви (І. Драч).
Значення в інших словниках
- упрошувати — упро́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- упрошувати — Дуже <�слізно> просити <�прохати>, ф. кландати, с. БЛАГАТИ. Словник синонімів Караванського
- упрошувати — див. просити Словник синонімів Вусика
- упрошувати — див. присоглашати Словник чужослів Павло Штепа
- упрошувати — (впрошувати), -ую, -уєш, недок., упросити (впросити), -ошу, -осиш, док., перех. Настійно просити кого-небудь про щось; дуже просячи, домагатися чиєї-небудь згоди на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упрошувати — БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін. Словник синонімів української мови
- упрошувати — УПРО́ШУВАТИ (ВПРО́ШУВАТИ), ую, уєш, недок., УПРОСИ́ТИ (ВПРОСИ́ТИ), ошу́, о́сиш, док., перех. Настійно просити кого-небудь про щось; дуже просячи, домагатися чиєї-небудь згоди на щось. — Заспівайте, Наталочко, — попросив [Сеспель]. Словник української мови в 11 томах