1. Словник синонімів української мови

упрошувати

БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін.); УПРО́ШУВАТИ (ВПРО́ШУВАТИ), УПРО́ХУВАТИ (ВПРО́ХУВАТИ) (пильно і тривалий час просити). — Док.: ублага́ти (вблага́ти), умоли́ти (вмоли́ти), упроси́ти (впроси́ти), упроха́ти (впроха́ти). — Євгеніє! Женю!.. Боже мій, таки стрілися!.. Я благав про це долю — і ось, нарешті (А. Хорунжий); О, постійте, сестри! Вас прохаю я, заклинаю вас, скажіть мені: чи не стріли ви мого коханого на стежках, розмаяних вві сні? (Н. Забіла); Просив, молив (Олексій), щоб вона (Галочка) виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ'яненко); І просилася, і молилася: "Пусти мене, старий діду, На вулицю погулять!" (І. Котляревський); — Тебе, наша княгине, ні впросити, ні вблагати, — не споглянеш, не подивишся (Ганна Барвінок); Упрохали мене товариші стать в голові діла (М. Кропивницький). — Пор. 1. проси́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упрошувати — упро́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. упрошувати — Дуже <�слізно> просити <�прохати>, ф. кландати, с. БЛАГАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. упрошувати — див. просити Словник синонімів Вусика
  4. упрошувати — див. присоглашати Словник чужослів Павло Штепа
  5. упрошувати — УПРО́ШУВАТИ (ВПРО́ШУВАТИ), ую, уєш, недок., УПРОСИ́ТИ (ВПРОСИ́ТИ), ошу́, о́сиш, док., кого, що. Настійно просити кого-небудь про щось; дуже просячи, домагатися чиєї-небудь згоди на щось. – Заспівайте, Наталочко, – попросив [Сеспель]. Словник української мови у 20 томах
  6. упрошувати — (впрошувати), -ую, -уєш, недок., упросити (впросити), -ошу, -осиш, док., перех. Настійно просити кого-небудь про щось; дуже просячи, домагатися чиєї-небудь згоди на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. упрошувати — УПРО́ШУВАТИ (ВПРО́ШУВАТИ), ую, уєш, недок., УПРОСИ́ТИ (ВПРОСИ́ТИ), ошу́, о́сиш, док., перех. Настійно просити кого-небудь про щось; дуже просячи, домагатися чиєї-небудь згоди на щось. — Заспівайте, Наталочко, — попросив [Сеспель]. Словник української мови в 11 томах