упряжний
УПРЯЖНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до у́пряж.
Первісними знаряддями упряжного зв'язку є лямка, посторонки, дишло, голоблі (з наук. літ.);
// у знач. ім. упряжна́, но́ї, ж. Те саме, що упря́жка 1.
З упряжної виходить Степан, відчиняє ворота, хльоскає пугою. Коні наввипередки дріботять з двору (В. Дрозд).
2. Який ходить в упряжці, не верховий (про коня); запряжний.
За своїм характером робота упряжного коня різноманітна (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- упряжний — упряжни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- упряжний — -а, -е. 1》 Прикм. до упряж. 2》 Який ходить в упряжці, не верховий (про коня); запряжний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упряжний — УПРЯЖНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до у́пряж. Первісними знаряддями упряжного зв’язку є лямка, посторонки, дишло, голоблі (Нар. тв. та етн., 4, 1976, 70). 2. Який ходить в упряжці, не верховий (про коня); запряжний. За своїм характером робота упряжного коня різноманітна (Конярство, 1957, 163). Словник української мови в 11 томах