упряжка

УПРЯ́ЖКА, и, ж.

1. Кілька коней (волів, оленів, собак і т. ін.), запряжених разом.

Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку, пересуває наритника. – І коли вже вас [школярів] учитимуть по школах, як запрягати коні, га? (Ю. Яновський);

Біля школи, де відбувались вони [вибори], стояли упряжки: кінські, оленячі, собачі (В. Гжицький).

2. Перебування в упряжі, в запряженому стані.

– Чи важко привчити оленів до упряжки? – запитуємо старика. – Ні, – відповідає пастух. – Основне – тварину заарканити (з наук.-попул. літ.);

Взяти млин. Колись в упряжці цілий день крутили воли великі жорна. А тепер – знову ж електрика. Встигай тільки підвозити пшеницю (з газ.);

// перен. Про спільне перебування де-небудь, спільні зусилля, дії кого-небудь.

– Що ж, братенику рідненький, як не крутися, а, видно, нам удвох в одній упряжці не йти – доведеться ділитися (М. Стельмах);

Український народ терпів ще від так званого “свого панства” типу Бобринських, Алчевських, Терещенків, які завжди йшли в одній упряжці з царськими міністрами (І. Цюпа);

// перен. Залежність від кого-, чого-небудь, підкореність комусь, чомусь.

Тепер із суто практичною метою почали широко використовувати штучні урагани – “урагани в упряжці” (з наук.-попул. літ.).

3. Те саме, що у́пряж 1.

Бився коник з останніх сил у своїй .. упряжці, вилізав із свого лахматого хомута (Г. Хоткевич);

Старий стих, встав з воза, підійшов до коней.., поправив упряжку та натягнув віжки, готовий рушати в дорогу (Д. Бедзик).

4. заст., гірн. Робоча зміна.

Одробить [шахтар] дві упряжки і до казарми спать (В. Сосюра);

Траплялись за його робітницького життя упряжки, .. коли він нарубував по шість вагончиків і за це одержував аж півтора карбованця (С. Черкасенко).

◇ (1) В одні́й упря́жці з ким – спільно, заодно з ким-небудь (виступати, працювати, діяти і т. ін.).

– Як там не є, а нам іти в одній упряжці, Олексію Гнатовичу (І. Цюпа);

– Що ж, братеніку [братику] рідненький, як не крутися, а, видно, нам удвох в одній упряжці не йти – доведеться ділитися (М. Стельмах);

Бачити свого колегу, народного вчителя, в парі з Миною Омельковичем, в одній з ним упряжці, – ні, цього я, вбийте, не збагну... (О. Гончар).