упускати

УПУСКА́ТИ¹ (ВПУСКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПУСТИ́ТИ (ВПУСТИ́ТИ), ущу́, у́стиш, док., кого, що.

1. Не могти втримати, випускати з рук, даючи можливість упасти.

– Мені приносили їсти – я [хоч був сліпий] не дозволяв нікому допомогти, обливався гарячим супом і чаєм, упускав на підлогу котлету і їв її потім з піском (Ю. Яновський);

Маріора як держала горщик у руках, так і впустила його додолу, почувши звістку (М. Коцюбинський);

Опанас .. поліз поставити глечик на полицю й упустив з рук, глечик упав, розбився, і мед розлився по долівці (Грицько Григоренко);

// Переставати тримати.

Він раптом упустив мою руку, спинився проти мене і, певно, вдивлявся в моє обличчя. Було темно (Л. Смілянський);

// Безсило опускати вниз.

Альоша вийшов на вулицю і, впустивши на груди голову, побрів у порт (І. Микитенко).

2. Виявляючи неуважність, недогляд, невміння і т. ін., давати кому-небудь можливість втекти, зникнути.

– Хто його [коня] одв'язував? То твої діти їздили по дворі та й упустили його (І. Нечуй-Левицький);

Уперше за своє життя падишах упустив дичину, і вепр промчав повз нього, ламаючи сухий хмиз і кущі (З. Тулуб);

Він намагався не проґавити жодного слова. І все ж початок розмови упустив (Ю. Мушкетик);

Так, він [Максим] що два дні ходив і рапортував. І кожного разу .. кудись поспішався, мов боявся упустити щось любе й дороге (В. Винниченко);

* Образно. Упустила я долю, упустила щастя. Та вже ж його не піймаю (з народної пісні).

3. Не уміти, не встигати скористатися доброю нагодою, слушним моментом для чого-небудь.

От-от озимі, посіяні на корм, особливо на Півдні, досягнуть такого стану, коли можна буде де косити, а де випасати на них худобу. І тут важливо не упустити момент (з газ.);

// Не скориставшись вчасно, втрачати що-небудь.

[Горніг:] Ти таки свого нігде не впустиш, що казати. [Віганд:] Хто дбає, той має (Леся Українка);

// Не уміти втримати кого-небудь біля себе.

[Мальванов:] Вашим Сергійком вся країна пишається. [Таня:] Моїм... Не зуміла я його “моїм” зробити. Упустила (І. Кочерга);

Іван .. став говорити на свою тему, що якось не личить так .. шукати всяких комбінацій, аби якось доконче таки не упустити такого “жениха” (М. Грушевський).

4. Не надавати значення чому-небудь.

У великому господарстві не можна упускати і такої невеликої галузі, як бджільництво (з газ.).

◇ (1) Не упуска́ти з оче́й – те саме, що Не випуска́ти з оче́й (див. випуска́ти).

Що то вже за молодиця була красовиця!.. Змалювати б таку та дивитись, не впускаючи з очей, та самому всміхатись на ту красу сміливу та веселу (Марко Вовчок);

(2) Упуска́ти / упусти́ти з рук – те саме, що Випуска́ти / ви́пустити з рук (див. випуска́ти).

[Палажка:] Шукай вітра в полі! Що з рук упустила – попрощайся з тим навіки (Панас Мирний);

Як тепер вона [Левантина] не вийде, він [Роман] подумає, що вона й зовсім одкинулась од його, та й облишить усе. І впустить вона з рук те, що могла б мати (Б. Грінченко);

(3) Упусти́ти ра́ка з ро́та – бути ошуканим, одуреним облесливою похвалою.

Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди кажуть: “Упустив рака з рота” (О. Стороженко).

УПУСКА́ТИ² див. впуска́ти¹.