1. Словник української мови у 20 томах

урегулювання

УРЕГУЛЮВА́ННЯ (ВРЕГУЛЮВА́ННЯ), я, с.

Дія за знач. урегулюва́ти.

Ми, аж до фатальної години, не вірили, що війна вибухне. Не вірили, бо .. для мирного урегулювання були використані далеко не всі важелі (Б. Олійник);

Якщо використовуватимуться переваги регіонального підходу, ми зрештою побачимо зразок світової природоохоронної організації, де співіснує і взаємодіє низка регіональних природоохоронних урегулювань (з наук. літ.);

Врегулювання стоку Дніпра, створення каскаду великих водоймищ дозволить зрошувати на півдні України великі масиви родючих земель (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урегулювання — урегулюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. урегулювання — [ўреигул'уван':а] = врегулювання -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. урегулювання — (врегулювання), -я, с. Дія за знач. урегулювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. урегулювання — УРЕГУЛЮВА́ННЯ (ВРЕГУЛЮВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. урегулюва́ти. Зроблено перші кроки в справі обмеження гонки озброєнь. Тривають пошуки шляхів урегулювання існуючих міжнародних конфліктів між державами (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах