уречевлений
УРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ (ВРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до уречеви́ти.
Нам треба не техніку виводити на світовий рівень, а процес заміщення живої праці колишньою, тобто уречевленою (з наук.-попул. літ.);
Підвищення продуктивності праці передбачає економію як живої, так і уречевленої праці (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уречевлений — урече́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- уречевлений — [уреичеўлеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- уречевлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уречевити. || уречевлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уречевлений — УРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уречеви́ти. Отже, споживна вартість, або благо, має вартість лише тому, що в ній уречевлена, або матеріалізована, абстрактно людська праця (Маркс, Капітал, т. І, кн. Словник української мови в 11 томах