уречевлений
УРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уречеви́ти.
Отже, споживна вартість, або благо, має вартість лише тому, що в ній уречевлена, або матеріалізована, абстрактно людська праця (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 44);
Підвищення продуктивності праці передбачає економію як живої, так і уречевленої праці (Ком. Укр., 1, 1963, 48).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уречевлений — урече́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- уречевлений — [уреичеўлеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- уречевлений — УРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ (ВРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до уречеви́ти. Нам треба не техніку виводити на світовий рівень, а процес заміщення живої праці колишньою, тобто уречевленою (з наук.-попул. літ.); Підвищення продуктивності праці передбачає економію як живої, так і уречевленої праці (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
- уречевлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уречевити. || уречевлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови