1. Орфоепічний словник української мови

уречевлений

урече́влений

[уреичеўлеинией]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уречевлений — урече́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. уречевлений — УРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ (ВРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до уречеви́ти. Нам треба не техніку виводити на світовий рівень, а процес заміщення живої праці колишньою, тобто уречевленою (з наук.-попул. літ.); Підвищення продуктивності праці передбачає економію як живої, так і уречевленої праці (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. уречевлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уречевити. || уречевлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уречевлений — УРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уречеви́ти. Отже, споживна вартість, або благо, має вартість лише тому, що в ній уречевлена, або матеріалізована, абстрактно людська праця (Маркс, Капітал, т. І, кн. Словник української мови в 11 томах