уривистий
УРИ́ВИСТИЙ, а, е.
1. Те саме, що ури́вчастий 1.
Каті здалося, що вона виголосила не тільки довгу, але й глибоку змістом промову. А насправді вона витисла лише кілька уривистих, плутаних фраз (І. Волошин).
2. Який має дуже стрімкі, прямовисні схили, береги.
Пониззя балок і допливів, затоплені Каховським водоймищем, перетворилися на вузькі, глибокі і довгі затоки водоймища з крутими, часом уривистими берегами (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уривистий — ури́вистий прикметник Орфографічний словник української мови
- уривистий — [уривиестией] м. (на) -стому/-с'т'ім, мн. -с'т'і Орфоепічний словник української мови
- уривистий — -а, -е. 1》 Те саме, що уривчастий 1). 2》 Який має дуже стрімкі, прямовисні схили, береги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уривистий — УРИ́ВЧАСТИЙ (який переривається через короткі проміжки часу; не суцільний); УРИ́ВИСТИЙ, УРИ́ВАНИЙ, УРИ́ВКОВИЙ, ЗРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ВІДРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВИСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВАНИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАТИЙ, ПЕРЕБИ́ВЧАСТИЙ, ВІДРУ́БНИЙ, РВА́НИЙ... Словник синонімів української мови
- уривистий — УРИ́ВИСТИЙ, а, е. 1. Те саме, що ури́вчастий 1. Каті здалося, що вона виголосила не тільки довгу, але й глибоку змістом промову. А насправді вона витисла лише кілька уривистих, плутаних фраз (Вол., Місячне срібло, 1961, 306). Словник української мови в 11 томах