уриватися

УРИВА́ТИСЯ¹ (ВРИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВІРВА́ТИСЯ, УРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.

1. Відокремлюватися від чого-небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися.

– Якось мені самій казала [Лукіяниха], що якби її Марину ланцом прив'язав, то урвалася б та й пішла б на танці (Н. Кобринська);

// Перериватися, розриватися навпіл, на частини.

Уривається туго натягнена струна, коли по їй бренькне необережно рука (Л. Яновська);

Встають та й встають у пам'яті цілі картини з недавнього минулого... Не раз за цей час у Катрі й нитка урветься, і шнури на прядці спадуть (А. Головко);

* Образно. Він боявся за свій розум, для якого це буде занадто й він може урватися, як перенатягнутий трос (І. Багряний).

2. перен. Раптово, несподівано припинятися, перериватися (про дію, процес і т. ін.).

Сидять вони собі та й прядуть, розмовляють; та розмова ведеться помалу, щораз уривається (Леся Українка);

Музика уривається. Над стадіоном – цілковита тиша (В. Собко);

Зненацька скажений чвал коня урвався біля воріт (З. Тулуб);

Могили древні – Химина й Товста. Тут десь урвалась пам'ять історична. Зате вона навіки золота (Л. Костенко);

Стрілянина урвалась, їх оточив крик і галас (П. Панч);

// кому що. Вичерпуватися, припинятися.

Біль, досада бурилась в грудях, наростав гнів. Синові уривалася покора (К. Гордієнко);

І надумалось раптом: – А Яшкові пасьба урвалась тепер. Авжеж, прожене хазяйка (А. Головко);

– Прийшов на роботу, – сказав Брунька .. – Хіба там зарібки урвалися? (М. Ю. Тарновський);

Де він його бачив? Хворий мізок намагався згадати, .. намагався схопити кінчик спогаду й не міг – ниточка щезала, уривалась... (І. Багряний).

3. Раптово обриватися, не мати далі продовження.

Сторінка рукопису була списана до половини, і рядок уривався: професор писав, коли Ласточкін потурбував його (Ю. Смолич);

Та ось стежка повернула вбік, перебігла ще дві-три сіножаті, перескочила два-три перелази і урвалася на зарінку перед самим Мотковим бродом (І. Франко);

Ще раз гукнули заводи, і низка робітників біля прохідної будки урвалась (П. Панч);

По смерті Кия надовго уриваються звістки джерел про перший міський центр на Русі (з наук. літ.);

Правильно помітили: урвалося щось важливе в спадкоємності народу нашого (з наук.-попул. літ.).

4. заст. Падати, зриватися з чого-небудь, звідкись.

Антосьо .. роздивлявся на гори та жахався, як люди лазили по них, ступаючи з прискалка на прискалок. Якби котре урвалось, то цілої кісточки не зосталось би (А. Свидницький);

Катря очі пасла на стягу, що мальовниче маяв в повітрі й ніби гнав переляканого ворога .. Але цієї ж миті дорогий стяг урвався з кручі й щез в проваллі (М. Старицький);

// тільки недок. Мати стрімкий, прямовисний схил.

Круча сажнів у два заввишки круто уривалася згори і спадала у воду (Б. Грінченко).

5. тільки док., розм. З труднощами звільнитися від чогось, знайти можливість, час, щоб піти куди-небудь, до кого-небудь; вирватися.

[Тетяна:] Я давно збиралась до вас, та не можна було покинути господарства... [Ганна:] Отак і я нікуди не урвусь (М. Кропивницький);

[Панас:] Хотілось би до вечора справиться, щоб хоч на хвилину до Марусі урваться (І. Карпенко-Карий);

// також недок. Переставати щось робити, відриватися від якогось заняття.

Їм можна пробачити, вони не фахівці, .. мусять писати, уриваючись від іншої роботи (Леся Українка).

6. рідко. Підіймаючи щось важке, завдавати шкоди своєму здоров'ю; підриватися.

УРИВА́ТИСЯ² див. врива́тися¹.

УРИВА́ТИСЯ³ див. врива́тися².