уриватися

терпе́ць увірва́вся (урва́вся, лу́снув) / урива́ється кому, в кого і без додатка. Хтось не може більше витримувати чого-небудь, остаточно втратив спокій, душевну рівновагу. Та й Давид .. хоч він і дуже погане діло зробив, підпалив,— так же його призведено до того! Нащо ж його стільки кривджено, що вже й терпець увірвався чоловікові! (Б. Грінченко); Минуло п’ять хвилин, десять… Мені вже почало набридати, врешті зовсім увірвався терпець.— Мені, може, зайти пізніше? Товариш Буряк (я знав його прізвище з телефонограми) ніби й не почув мого запитання (Ю. Збанацький); Після катастрофічної повені 1953 року голландському народові терпець урвався (З журналу); Потім я зірвалась до виходу: мій терпець луснув — так я хотіла бачити Чагара (М. Хвильовий); Хима не галасує, не кричить, а тільки вичитує молитви. Вичитує довго, туго вплітаючи в молитву чоловікове ім’я, аж поки йому не уривається терпець (Ю. Мушкетик). ло́пнуло терпі́ння у кого. У мене лопнуло терпіння. “Опам’ятайсь, дурне створіння,— Кажу їй (музі),— з тебе виб’ю лінь я, Не дам спокою!” (В. Мисик).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уриватися — урива́тися 1 дієслово недоконаного виду відриватися, зупинятися тощо урива́тися 2 дієслово недоконаного виду зариватися урива́тися 3 дієслово недоконаного виду входити силоміць Орфографічний словник української мови
  2. уриватися — <�ВРИВАТИСЯ > відриватися, перериватися, розриватися; (- розмочу) припинятися, перериватися; (- терпець) вичерпуватися; (- стежку) обриватися; (круто) спадати; (з висоти) зриватися; (на хвилину) вириватися. Словник синонімів Караванського
  3. уриватися — УРИВА́ТИСЯ¹ (ВРИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВІРВА́ТИСЯ, УРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. Відокремлюватися від чого-небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися. Словник української мови у 20 томах
  4. уриватися — I (вриватися), -аюся, -аєшся, недок., увірватися і урватися, -вуся, -вешся, док. 1》 Відокремлюватися від чого-небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися. || Перериватися, розриватися навпіл, на частини. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уриватися — УРИВА́ТИСЯ (ВРИВА́ТИСЯ) (від різкого руху, ривка або під дією ваги розділятися навпіл, на частини), РОЗРИВА́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ, ОБРИВА́ТИСЯ, ЛО́ПАТИ, ЛО́ПАТИСЯ (про туго натягнені струни, мотузок і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  6. уриватися — УРИВА́ТИСЯ¹ (ВРИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВІРВА́ТИСЯ і УРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. Відокремлюватися від чого-небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися. Словник української мови в 11 томах