уривати

урива́ти / урва́ти (увірва́ти) терпе́ць кому, у кого. Доводити кого-небудь до втрати ним рівноваги, спокою. — Ох, Оксанко, і намучилась же я з ним (дідусем), ох і намучилась..— Моя мама Оксана тільки посміхається, бо теж добре бачить, хто кому уриває терпець (Ю. Збанацький); Він (Каргат) здатний інколи урвати у людини терпець, наговорити грубощів, але щодо роботи йому нічого не закинеш (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уривати — урива́ти 1 дієслово недоконаного виду відривати; захоплювати; зменшувати; надривати урива́ти 2 дієслово недоконаного виду заривати Орфографічний словник української мови
  2. уривати — <�ВРИВАТИ > відривати, зривати, переривати, розривати; (мову) припиняти, обривати; (куш) діставати, захоплювати, одержувати, розживатися на; (платню) скорочувати, зменшувати; (серце) Р. надривати; (додому) ФАМ. бігти, утікати. Словник синонімів Караванського
  3. уривати — див. рвати Словник синонімів Вусика
  4. уривати — УРИВА́ТИ¹ (ВРИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УВІРВА́ТИ (ВВІРВА́ТИ), УРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., що. 1. Тягнучи, смикаючи, відокремлювати частину від цілого; відривати. Налякане звірятко [ящірка] з усієї сили перлося наперед. Словник української мови у 20 томах
  5. уривати — I (вривати), -аю, -аєш, недок., увірвати (ввірвати) і урвати, -ву, -веш, док., перех. 1》 Тягнучи, смикаючи, відокремлювати частину від цілого; відривати. || Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо); зривати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. уривати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)... Словник синонімів української мови
  7. уривати — Урива́ти, -ва́ю, -ва́єш; урва́ти, урву́, урве́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. уривати — УРИВА́ТИ¹ (ВРИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УВІРВА́ТИ (ВВІРВА́ТИ) і УРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех. 1. Тягнучи, смикаючи, відокремлювати частину від цілого; відривати. Налякане звірятко [ящірка] з усієї сили перлося наперед. Словник української мови в 11 томах