1. Великий тлумачний словник сучасної мови

уриватися

урива́тися

I (вриватися), -аюся, -аєшся, недок., увірватися і урватися, -вуся, -вешся, док.

1》 Відокремлюватися від чого-небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися.

|| Перериватися, розриватися навпіл, на частини.

2》 перен. Раптово, несподівано припинятися, перериватися (про дію, процес і т. ін.).

|| кому що. Вичерпуватися, припинятися.

3》 Раптово обриватися, не мати далі продовження.

4》 заст. Падати, зриватися з чого-небудь, звідкись.

|| тільки недок. Мати стрімкий, прямовисний схил.

5》 тільки док., розм. З труднощами звільнитися від чогось, знайти можливість, час, щоб піти куди-небудь, до кого-небудь; вирватися.

|| також недок. Переставати щось робити, відриватися від якогось заняття.

6》 рідко. Підіймаючи щось важке, завдавати шкоди своєму здоров'ю; підриватися.

II див. вриватися I.

III див. вриватися II.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уриватися — урива́тися 1 дієслово недоконаного виду відриватися, зупинятися тощо урива́тися 2 дієслово недоконаного виду зариватися урива́тися 3 дієслово недоконаного виду входити силоміць Орфографічний словник української мови
  2. уриватися — <�ВРИВАТИСЯ > відриватися, перериватися, розриватися; (- розмочу) припинятися, перериватися; (- терпець) вичерпуватися; (- стежку) обриватися; (круто) спадати; (з висоти) зриватися; (на хвилину) вириватися. Словник синонімів Караванського
  3. уриватися — УРИВА́ТИСЯ¹ (ВРИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВІРВА́ТИСЯ, УРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. Відокремлюватися від чого-небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися. Словник української мови у 20 томах
  4. уриватися — терпе́ць увірва́вся (урва́вся, лу́снув) / урива́ється кому, в кого і без додатка. Хтось не може більше витримувати чого-небудь, остаточно втратив спокій, душевну рівновагу. Та й Давид .. Фразеологічний словник української мови
  5. уриватися — УРИВА́ТИСЯ (ВРИВА́ТИСЯ) (від різкого руху, ривка або під дією ваги розділятися навпіл, на частини), РОЗРИВА́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ, ОБРИВА́ТИСЯ, ЛО́ПАТИ, ЛО́ПАТИСЯ (про туго натягнені струни, мотузок і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  6. уриватися — УРИВА́ТИСЯ¹ (ВРИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВІРВА́ТИСЯ і УРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. Відокремлюватися від чого-небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися. Словник української мови в 11 томах