вриватися
врива́тися
I (уриватися), -аюся, -аєшся, недок., вритися (уритися), вриюся, вриєшся, док.
Те саме, що зариватися I.
|| перев. док., чим.Заглибитися.
II (уриватися), -аюся, -аєшся, недок., ввірватися (увірватися), -вуся, -вешся, док.
1》 Входити силоміць, швидко переборюючи перешкоди.
|| Стрімко, швидко, часто без дозволу, заходити, вбігати куди-небудь.
2》 перен. Швидко проникати всередину чого-небудь (про звуки, запахи і т. ін.).
|| Проникати, прокладати собі дорогу в що-небудь (про почуття, ідеї тощо).
III див. уриватися I.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вриватися — врива́тися 1 дієслово недоконаного виду зариватися врива́тися 2 дієслово недоконаного виду вдиратися врива́тися 3 дієслово недоконаного виду відокремлюватися; відриватися Орфографічний словник української мови
- вриватися — <�УРИВАТИСЯ> відриватися, перериватися, розриватися; (- розмочу) припинятися, перериватися; (- терпець) вичерпуватися; (- стежку) обриватися; (круто) спадати; (з висоти) зриватися; (на хвилину) вириватися. Словник синонімів Караванського
- вриватися — [ўриеватиес'а] = уриватися -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- вриватися — ВРИВА́ТИСЯ¹ (УРИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВРИ́ТИСЯ (УРИ́ТИСЯ), ври́юся, ври́єшся, док. Те саме, що зарива́тися¹. Стояв Карпо біля стовбура зігнувшись і рив руками землю .. – Вривайся поглибше .. Словник української мови у 20 томах
- вриватися — ВТОРГА́ТИСЯ у що (про ворогів, завойовників — силою проникати в країну, місто і т. ін.), ВДИРА́ТИСЯ (УДИРА́ТИСЯ), ВРИВА́ТИСЯ (УРИВА́ТИСЯ), ВЛО́МЛЮВАТИСЯ (УЛО́МЛЮВАТИСЯ). — Док. Словник синонімів української мови
- вриватися — ВРИВА́ТИСЯ¹ (УРИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВРИ́ТИСЯ (УРИ́ТИСЯ), ври́юся, ври́єшся, док. Те саме, що зарива́тися¹. Стояв Карпо біля стовбура зігнувшись і рив руками землю.. — Вривайся поглибше.. — сказав на прощання Чугай (Тют. Словник української мови в 11 томах