вриватися

ВРИВА́ТИСЯ¹ (УРИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВРИ́ТИСЯ (УРИ́ТИСЯ), ври́юся, ври́єшся, док.

Те саме, що зарива́тися¹.

Стояв Карпо біля стовбура зігнувшись і рив руками землю .. – Вривайся поглибше .. – сказав на прощання Чугай (Григорій Тютюнник);

Кабан каже: я побіжу в болото та в мул уриюсь (Сл. Гр.);

І раптом упав [Хома] з розгону стрімголов додолу і шалено завертівсь, неначе прагнучи вритися, вкрутитися в землю, як хробак (О. Довженко);

Чорний вершник, весь у золоті, вискочив з тих самих хащів, звідки мовби вискакував апокаліптичний звір, натягнув повіддя, аж кінь урився копитами в м'яке дерниння перед самою Хуррем (П. Загребельний);

// Заглиблюватися.

В безнадійній розпуці вривалась в подушку, наче захисту шукала в ній, переверталась з боку на бік (М. Івченко);

Врився пальцями в ґрунт, а ґрунт кудись сиплеться (І. Чендей).

ВРИВА́ТИСЯ² (УРИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВВІРВА́ТИСЯ (УВІРВА́ТИСЯ), ву́ся, і́рве́шся, док.

1. Входити силоміць, вдиратися, швидко переборюючи перешкоди.

Затупотіла така сила ніг, неначе ціла громада вривалася в дім (І. Нечуй-Левицький);

Козаки рубали вози, розтягували їх і вривалися в утворені проломи (Я. Качура);

// Стрімко, швидко, часто без дозволу, заходити, вбігати куди-небудь.

Раптом одчиняються двері і вривається Нофретіс (Леся Українка);

За його [батька] життя ніхто таки не мав сміливості безпардонно вриватися до хати й виганяти за поріг беззахисних сиріт (Р. Іваничук);

До кімнати Ганна ввірвалася бурею (В. Козаченко).

2. перен. Швидко проникати куди-небудь (про звуки, запахи і т. ін.).

У розчинені двері, з сіней, з печі, з кутків уривається темнота (Панас Мирний);

У розкриті вікна музею вривалася свіжим подувом весна (С. Журахович);

До нас у хату, крізь вікно одкрите Вривався гомін голосних потоків (Леся Українка);

В розчинені двері увірвалась хмара морозу (І. Багряний);

// Проникати, прокладати собі дорогу в що-небудь (про почуття, ідеї і т. ін.).

Ніколи ще так бурхливо не вривалася в її душу довгождана радість (А. Шиян);

Що далі від Києва, то менше мало б зоставатися в ній дитинного світу, натомість нахабно вривався у душу світ дорослий (П. Загребельний).

ВРИВА́ТИСЯ³ див. урива́тися¹.