урослий
УРО́СЛИЙ¹ (ВРО́СЛИЙ), а, е, діал.
Дієпр. акт. до урости́1.
Двір був великий, урослий розкішним зеленим деревом (Марко Вовчок);
Той берег наш, урослий очеретом. І наш лелечий двір, де на гнізді з вербовим мінаретом старий лелека молиться до зір (Л. Костенко).
УРО́СЛИЙ² див. вро́слий¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- урослий — уро́слий 1 дієприкметник зарослий діал. уро́слий 2 дієприкметник який вріс у що-небудь Орфографічний словник української мови
- урослий — I (врослий), -а, -е, діал. Дієприкм. акт. мин. ч. до урости I. II див. врослий I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- урослий — УРО́СЛИЙ¹ (ВРО́СЛИЙ), а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до урости́¹. Двір був великий, урослий розкішним зеленим деревом (Вовчок, VI, 1956, 253). УРО́СЛИЙ² див. вро́слий¹. Словник української мови в 11 томах