1. Словник української мови в 11 томах

урослий

УРО́СЛИЙ¹ (ВРО́СЛИЙ), а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до урости́¹.

Двір був великий, урослий розкішним зеленим деревом (Вовчок, VI, 1956, 253).

УРО́СЛИЙ² див. вро́слий¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урослий — уро́слий 1 дієприкметник зарослий діал. уро́слий 2 дієприкметник який вріс у що-небудь Орфографічний словник української мови
  2. урослий — УРО́СЛИЙ¹ (ВРО́СЛИЙ), а, е, діал. Дієпр. акт. до урости́1. Двір був великий, урослий розкішним зеленим деревом (Марко Вовчок); Той берег наш, урослий очеретом. І наш лелечий двір, де на гнізді з вербовим мінаретом старий лелека молиться до зір (Л. Костенко). УРО́СЛИЙ² див. вро́слий¹. Словник української мови у 20 томах
  3. урослий — I (врослий), -а, -е, діал. Дієприкм. акт. мин. ч. до урости I. II див. врослий I. Великий тлумачний словник сучасної мови