1. Словник української мови у 20 томах

урубати

УРУБА́ТИ¹ (ВРУБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров).

[Юлія:] Та треба дров урубати. Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (І. Франко);

Дем'ян і Костянтин .. вийшли того ранку до лісу врубати дров (П. Загребельний).

2. Рубаючи, відокремити частину від цілого.

* Образно. [Палажка:] Не раю я тобі, парубче, встрявати до неї .. [Хвенька:] Хвоста, кажу, врубають! (Панас Мирний).

3. Розсікти що-небудь чимось гострим.

[Дівчина:] Ганно Семенівно, там батько прийшли... На порозі сидять... Сокирою ногу врубали, дак приказували, щоб дали тієї плівки, що у вас є, що одразу кров припиняє (Грицько Григоренко).

4. Мати здатність або можливість розсікти когось, щось.

Навряд чи й сокира врубає той лід (А. Кримський);

– А сам він .. такий, що його, Мати Божа! – ні куля не бере, ні шабля не вруба, мов залізо або тую крицю (Д. Мордовець);

Михайлик шаблею врубати його вже не міг, але ще діставав гостряком до правої п'яти (О. Ільченко).

УРУБА́ТИ² див. вру́бувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урубати — уруба́ти 1 дієслово доконаного виду заготовити якусь кількість уруба́ти 2 дієслово недоконаного виду вставляти Орфографічний словник української мови
  2. урубати — I (врубати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). 2》 Рубаючи, відокремити частину від цілого. 3》 Розсікти що-небудь чимось гострим. 4》 Мати здатність або можливість розсікти когось, щось. II див. врубувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. урубати — ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Словник синонімів української мови
  4. урубати — УРУБА́ТИ¹ (ВРУБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. 1. Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). [Юлія:] Та треба дров урубати. Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (Фр., IX, 1952, 154); Дем’ян і Костянтин.. Словник української мови в 11 томах
  5. урубати — Урубати, -баю, -єш гл. 1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. Словник української мови Грінченка