урубати
уруба́ти
I (врубати), -аю, -аєш, док., перех.
1》 Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров).
2》 Рубаючи, відокремити частину від цілого.
3》 Розсікти що-небудь чимось гострим.
4》 Мати здатність або можливість розсікти когось, щось.
II див. врубувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- урубати — уруба́ти 1 дієслово доконаного виду заготовити якусь кількість уруба́ти 2 дієслово недоконаного виду вставляти Орфографічний словник української мови
- урубати — УРУБА́ТИ¹ (ВРУБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). [Юлія:] Та треба дров урубати. Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (І. Франко); Дем'ян і Костянтин .. Словник української мови у 20 томах
- урубати — ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Словник синонімів української мови
- урубати — УРУБА́ТИ¹ (ВРУБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. 1. Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). [Юлія:] Та треба дров урубати. Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (Фр., IX, 1952, 154); Дем’ян і Костянтин.. Словник української мови в 11 томах
- урубати — Урубати, -баю, -єш гл. 1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. Словник української мови Грінченка