1. Орфографічний словник української мови

урубати

уруба́ти 1

дієслово доконаного виду

заготовити якусь кількість

уруба́ти 2

дієслово недоконаного виду

вставляти

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урубати — УРУБА́ТИ¹ (ВРУБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). [Юлія:] Та треба дров урубати. Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (І. Франко); Дем'ян і Костянтин .. Словник української мови у 20 томах
  2. урубати — I (врубати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). 2》 Рубаючи, відокремити частину від цілого. 3》 Розсікти що-небудь чимось гострим. 4》 Мати здатність або можливість розсікти когось, щось. II див. врубувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. урубати — ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Словник синонімів української мови
  4. урубати — УРУБА́ТИ¹ (ВРУБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. 1. Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). [Юлія:] Та треба дров урубати. Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (Фр., IX, 1952, 154); Дем’ян і Костянтин.. Словник української мови в 11 томах
  5. урубати — Урубати, -баю, -єш гл. 1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. Словник української мови Грінченка