1. Словник української мови у 20 томах

урівноваження

УРІВНОВА́ЖЕННЯ (ВРІВНОВА́ЖЕННЯ), я, с.

Дія за знач. урівнова́жити.

– Таким чином, – говорив І. П. Павлов, – великі півкулі є органом.., який спеціалізований на те, щоб постійно здійснювати дедалі більш досконале врівноваження організму з зовнішнім середовищем (з навч. літ.);

Стилістично-евфонічне опрацювання нехудожнього тексту пов'язане з урівноваженням голосних і приголосних звуків у висловленні (з наук. літ.);

Прокуратура повинна діяти тільки від імені законодавчої влади, що .. сприятиме урівноваженню балансу розподілу влад на законодавчу, виконавчу та судову (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урівноваження — урівнова́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. урівноваження — (врівноваження), -я, с. Дія за знач. урівноважити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. урівноваження — Урівнова́ження, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. урівноваження — УРІВНОВА́ЖЕННЯ (ВРІВНОВА́ЖЕННЯ), я, с. Дія за знач. урівнова́жити. — Таким чином, — говорив І. П. Павлов, — великі півкулі є органом.., який спеціалізований на те, щоб постійно здійснювати дедалі більш досконале врівноваження організму з зовнішнім середовищем (Шк. гігієна, 1954, 5). Словник української мови в 11 томах