1. Словник української мови у 20 томах

успішність

УСПІ́ШНІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до успі́шний; наявність успіхів у чомусь.

На куртці [Івана] – значок за успішність в стрільбі (І. Нехода);

Нам приклади свідчать рясні й красномовні: Поспішність – успішності ворогом є, В ній те, що здається досягненням зовні, Недоліком внутрішнім часто стає (Л. Первомайський).

2. Ступінь засвоєння учнями знань, навичок.

– У списку зазначено, яка успішність кожного в школі і хто яке навантаження виконує (О. Іваненко);

В Марка сяяли очі .. – Це ось свідоцтво, що я закінчив дев'ятий клас на “відмінно”, а це похвальна грамота за гарну успішність (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. успішність — успі́шність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. успішність — [усп’ішн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. успішність — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до успішний. || Наявність успіхів у чомусь. 2》 Ступінь засвоєння учнями знань, навиків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. успішність — УСПІ́ШНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до успі́шний; наявність успіхів у чомусь. На куртці [Івана] — значок за успішність в стрільбі (Нех. Словник української мови в 11 томах