успішність

УСПІ́ШНІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до успі́шний; наявність успіхів у чомусь.

На куртці [Івана] — значок за успішність в стрільбі (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 8);

Нам приклади свідчать рясні й красномовні: Поспішність — успішності ворогом є, В ній те, що здається досягненням зовні, Недоліком внутрішнім часто стає (Перв., II, 1958, 358).

2. Ступінь засвоєння учнями знань, навиків.

— У списку зазначено, яка успішність кожного в школі і хто яке навантаження виконує (Ів., Вел. очі, 1956, 92);

В Марка сяяли очі.. — Це ось свідоцтво, що я закінчив дев’ятий клас на «відмінно», а це похвальна грамота за гарну успішність (Козл.,Весн. шум, 1952, 80).