усталюватися

УСТА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., УСТА́ЛИТИСЯ, литься, док.

1. Робитися сталим, без відхилень, змін, переставати докорінно змінюватися.

Тисячоліття шуміла тирса в степах, тисячоліття пішли на утворення чорнозему .. Розвивався рослинний і тваринний світ степу, усталювалися кліматичні умови (з наук.-попул. літ.);

Як тільки усталилась погода, художник Ломов до схід сонця вирушав верхи з дому і їхав сюди (В. Гжицький);

Вже ні сірчаних злив, Ні попелу нема з прапрадідного часу, І лава, кров землі, застигла в темну масу, Шпилі усталились і гуркіт занімів (М. Зеров);

// Зміцнюватися, ставати надійнішим.

Міцна дружба в боях ще більше усталилася, з одного погляду навчилися друзі розуміти один одного (В. Собко);

// Закріплюватися у певній формі.

Цілком усталилися на той час [XVI –XVII ст.] і епітети народнопісенних творів: коник сивенький, ворожий, вода – тиха (з наук.-попул. літ.).

2. Формуватися в що-небудь стале, з чітко окресленими якостями, виразними рисами.

В молодого подружжя росте хлопчик, спільні усталюються в обох ідеали (О. Кундзич);

Сергій дивувався, як вона [Лариса] виросла за цей місяць, змужніла, як помітно усталюється її характер (О. Гуреїв).

3. З'явившись, утверджуватися на довгий час, ставати тривалим, постійним.

З давніх-давен усталився в Кролівцях звичай: .. увесь щедро дарований природою хист віддавати художньому ткацтву (з наук.-попул. літ.).