установа

УСТАНО́ВА, и, ж.

1. Організація (з певним штатом службовців і адміністрацією), що відає якою-небудь галуззю (галузями) господарства, торгівлі, культури, науки і працює в цій галузі (галузях).

– Ну, ходімо ж, – кажуть [люди], – подивишся ще на наші громадські установи (Панас Мирний);

В буремні дні 1919 року на Україні була заснована найвища наукова установа – Академія наук (із журн.);

У Фонд не вносять кошти бюджетні установи й організації та установи громадських організацій, які утримуються за рахунок добровільних і членських внесків (з наук. літ.);

Робота державних установ підлягала максимальному скороченню, її працівники – відставці на фронт (з публіц. літ.);

Так греко-католицька церква – ця єдина установа, з якою могло ототожнюватися українське селянство, – ввійшла у XIX століття оновленою (з навч. літ.);

// Будинок, приміщення, де розташована така організація; місце роботи кого-не-будь.

Та Карпові сьогодні не сиділося в душному кабінеті. Прийнявши двох-трьох відвідувачів, він .. пішов з установи додому (А. Шиян);

– Слухайте, вийдіть, будь ласка, з моєї квартири .. Для розмов є установа (Б. Антоненко-Давидович).

2. розм. Умова, домовленість.

– Тільки знай, у нас така установа: все, що не добув, на рівні часті паювати (Панас Мирний).

3. заст. Закон, правило.

– Положи гроші, то й бери товар, така в мене установа (І. Франко);

[Рахіль:] Ніхто не може літери змінити Твоїх міцних одвічних установ (Леся Українка);

Скасуйте їх, скасуйте ті установи, що поділили людей на багатих і бідних, на можних і безможних (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

установа

Значення в інших словниках