устеляти

УСТЕЛЯ́ТИ (ВСТЕЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш і рідко УСТЕ́ЛЮВАТИ (ВСТЕ́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УСТЕЛИ́ТИ (ВСТЕЛИ́ТИ), елю́, е́лиш, док., що.

1. Класти що-небудь на якусь поверхню, рівномірно вкривати її, посипати шаром чогось; стелити.

Присівши на рясному гіллі пахучої хвої, що ним кожен партизан устеляв собі постелю, він ніби забув про сон і їжу (В. Кучер);

Підлогу галереї устелюють дошками і з двором сполучають одним-двома східцями, розміщеними проти входу в сіни (з наук. літ.);

Шкільний зал, де мали відбуватися збори, встелили килимами (М. Зарудний);

* Образно. [Мавка:] Мені здається часом, що верба, ота стара, сухенька, то – матуся. Вона мене на зиму прийняла і порохном м'якеньким устелила для мене ложе (Леся Українка);

// Густо покривати собою якусь поверхню.

Всю долівку встеляло пахуче гірське сіно (В. Кучер);

Кленовий цвіт устелює дороги (М. Стельмах);

Мох грубо встелив землю м'яким килимом (Г. Хоткевич);

Він [цар] хотів би, щоб .. усі до одного встелили покотом боєвище [бойовище] (Б. Лепкий).

2. рідко. Те саме, що розстеля́ти.

Вітер встеля під ноги каштанів оббитий квіт (Л. Забашта);

Сніжок летить. На чорні ріллі, на узеленені лани озимини – полотна білі зима устелює (І. Гончаренко).

(1) Устеля́ти / устели́ти стіл (столи́) – те саме, що Накрива́ти (застила́ти, опоряджа́ти і т. ін.) / накри́ти (застели́ти, опоряди́ти і т. ін.) стіл (див. накрива́ти).

Вернулись ми з фронту, додому прийшли, Дівчата, святково встеляйте столи (І. Нехода).

◇ (2) Устеля́ти сте́жку до кого – намагатися зблизитися, вступити у близькі стосунки з ким-небудь.

“Ну, хвалить Бога, що Настя, знайшла собі роботу! – думала баба Зінька .. – Нехай же тим часом устеляє в думках стежку до милого вишиваними рушниками, нехай бавиться вишиванням..” (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

устеляти

Значення в інших словниках