устеляти

УСТЕЛЯ́ТИ (ВСТЕЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш і рідко УСТЕ́ЛЮВАТИ (ВСТЕ́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УСТЕЛИ́ТИ (ВСТЕЛИ́ТИ), елю́, е́лиш, док., перех.

1. Класти що-небудь на якусь поверхню, рівномірно вкривати її, посипати шаром чогось; стелити.

Присівши на рясному гіллі пахучої хвої, що ним кожен партизан устеляв собі постелю, він ніби забув про сон і їжу (Кучер, Дорога.., 1958, 131);

Підлогу галереї устелюють дошками і з двором сполучають одним-двома східцями, розміщеними проти входу в сіни (Дерев. зодч. Укр., 1949, 14);

Шкільний зал, де мали відбуватися збори, встелили килимами (Зар., На.. світі, 1967, 417);

*Образно. [Мавка:] Мені здається часом, що верба, ота стара, сухенька, то — матуся. Вона мене на зиму прийняла і порохном м’якеньким устелила для мене ложе (Л. Укр., III, 1952, 200);

// Густо покривати собою якусь поверхню.

Всю долівку встеляло пахуче гірське сіно (Кучер, Чорноморці, 1956, 345);

Кленовий цвіт устелює дороги (Стельмах, V, 1963, 218);

Мох грубо встелив землю м’яким килимом (Хотк., II, 1966, 316).

◊ Устеля́ти сте́жку до кого — намагатися зблизитися, вступити у близькі стосунки з ким-небудь.

«Ну, хвалить бога, що Настя, знайшла собі роботу! — думала баба Зінька.. — Нехай же тим часом устеляє в думках стежку до милого вишиваними рушниками, нехай бавиться вишиванням..» (Н.-Лев., VI, 1966, 366);

Устеля́ти (устели́ти) стіл (столи́) — те саме, що Накрива́ти (накри́ти) [на] стіл ( див. накрива́ти).

Вернулись ми з фронту, додому прийшли, Дівчата, святково встеляйте столи (Нех., Сонце.., 1947, 23).

2. рідко. Те саме, що розстеля́ти.

Вітер встеля під ноги каштанів оббитий квіт (Забашта, Квіт.., 1960, 16);

Сніжок летить. На чорні ріллі, на узеленені лани озимини — полотна білі зима устелює (Гонч., Вибр., 1959, 347).