устигати

УСТИГА́ТИ (ВСТИГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСТИ́ГНУТИ (ВСТИ́ГНУТИ), УСТИ́ГТИ (ВСТИ́ГТИ), гну, гнеш; мин. ч. усти́г, ла, ло; док.

1. з інфін. і без дод. Бути спроможним зробити що-небудь за певний проміжок часу.

На ходу він устигає набирати повні пригорщі ягід і гостинно простягає нам (О. Ільченко);

Ця машина за літо встигає накосити цілі гори пахучого сіна (О. Донченко);

[Круста:] Я зустрів Прісціллу на вулиці, кудись так поспішала, що я не встиг і привітатись гідно (Леся Українка);

Дорогою він устиг взнати все потрібне (М. Стельмах);

– Чи спроможешся ж ти встигнути з цим ділом до Великодня.., – сказав отець Гарасим (І. Нечуй-Левицький);

Вони так не дуже поспішалися до шахти й устигли дома гарненько підкріпитись (С. Черкасенко);

І згодов він ще війтував. І вже аж гетьману .. на полковника Жученка устиг іще й “крамулку” довести (Л. Костенко);

Під кронами дерев навесні встигнуть відцвісти крокуси, первоцвіти, гіацинти (з наук.-попул. літ.);

В перерві я устиг переглянути деякі болгарські газети (П. Тичина);

// Бути спроможним зробити що-небудь за життя, до смерті.

То вже, мабуть, отак я і умру, .. Бо хоч і в рот горілки не беру, але ж і книгу написать не встигну (Л. Костенко);

// Набувати якого-небудь стану за певний проміжок часу.

Там [у пана Адама] засідали сусідні дідичі, гречкосії, що світили білими лобами при смаглих обличчях, з яких не встигла зійти ще літня смага (М. Коцюбинський);

Усе подвір'я заросло високою кропивою, яка ще не встигла посіріти від куряви (О. Донченко);

* Образно. А вже Бобренки з тим усім не крились. Не встигла їм душа й почервоніть (Л. Костенко);

// Бути спроможним робити що-небудь так само швидко, як хтось інший.

Маруся мусила йти. Від внутрішнього якогось страху колотилося серце, і вона ледве встигала йти за опришком (Г. Хоткевич);

Методи навчання, тренажу вже не встигали за темпом розвитку (Ю. Щербак);

Старий ледве встигає за сином (А. Шиян);

Резерви й тилові частини не встигали підтягатися до діючих лав (В. Еллан-Блакитний);

// Прибувати куди-небудь вчасно.

Йому чогось здалося, що він вже опізнився. – Поганяй швидше! – гукнув він до погонича. – Ще рано! Встигнемо (І. Нечуй-Левицький);

Бажав [Улас] тільки одного, щоб .. він сьогодні встиг на вечірній поїзд (Григорій Тютюнник);

Князеві все нетерпеливилося, він підганяв та підганяв коня, хотів устигнути скрізь (П. Загребельний);

Треба було поспішати, щоб устигнути ще й на весілля Костомарова (О. Іваненко);

Ти йшла до мене, але не встигла за першим зойком (В. Стус).

2. Успішно здійснювати що-небудь, досягати успіху в чомусь.

– Слухай та вчися, як слід робити. Ти ще молодий. Багато ще можеш устигнути (Г. Коцюба);

// тільки недок. Успішно навчатися, не відставати.

До екзаменів допускаються всі учні, що встигають (з газ.).

◇ (1) Встига́ти (поспіва́ти) / всти́гнути (поспі́ти) з ко́зами на торг – нема причини, потреби поспішати куди-небудь.

– Та годі вже з вашими качанами... Тут їсти хочеться... – нетерпляче озвався Макар.. – Встигнеш ще з козами на торг. Тобі аби їсти (С. Добровольський);

Все частіше між санаторцями заводились розмови про домівку: – Нічого вже нас тут маринувати, додому відправили б. Більш розсудливі відказували: Встигнеш з козами на торг (Ю. Збанацький);

Старі вже більш і не згадували [про сватання], бо і в Череваня, і в Шрама була така думка, що ще поспіють з козами на торг (П. Куліш);

(2) Не всти́гнеш (встиг, вспі́єш і т. ін.) [і] озирну́тися – те саме, що І не огля́нуся (не огле́дишся, не огле́димося і т. ін.) (див. огляда́тися).

Не встигла я озирнутись, аж і Палажка Солов'їха стоїть тут коло дверей (І. Нечуй-Левицький);

Життя – що погода. Оце тихо й мирно, любо та мило... гульк! – не вспів і озирнутись, як повернуло на негоду... (Панас Мирний);

(3) Не всти́гнеш [і] оберну́тися – дуже швидко.

Не встигла обернутись, як Моссаковський нагнувся й поцілував її в руку (І. Нечуй-Левицький);

(4) Не всти́гнути (не вспі́ти) [і] оберну́тися (огляну́тися, озирну́тися), перев. зі сл. як, аж. – миттю, дуже швидко.

Не встигла обернутись, як Мосаковський нагнувся й поцілував її в руку (І. Нечуй-Левицький);

Не раз він чув жалі та скарги на скороминущість людського життя. Промайнуло, як сон, пролетіло мигцем, не встиг і оглянутись... (О. Гончар);

Не встигла я озирнутись, аж і Палажка Солов'їха стоїть тут коло дверей (І. Нечуй-Левицький);

Не вспіла мати оглянутись, вже у Марусі і готов обід (Г. Квітка-Основ'яненко);

Життя – що погода. Оце тихо й мирно, любо та мило... гульк! – не вспів і озирнутись, як повернуло на негоду... (Панас Мирний);

(5) Не всти́гнути (не вспі́ти) [і] о́ком моргну́ти (змигну́ти), перев. зі сл. як. – не змогти усвідомити, збагнути що-небудь через надзвичайно швидке, блискавичне здійснення його.

Не встиг Василь і оком моргнуть, як Марусю одірвало від нього й понесло, мов хвилею, убік (Г. Хоткевич);

Як побачив [Василь] свою Галю неживу, підняв косу та черк себе! Ніхто не вспів і оком змигнути... Тут коло неї і впав (Марко Вовчок);

// миттю, дуже швидко.

– Тепер друге питання: буряк. Та не так він, як довгоносик. Не встигнеш оком моргнути, як його стільки нашелевкається, що “рятуйте” кричатимеш (Григорій Тютюнник);

Як ухопить [Чіпка] горобеня, як крутне за головку... Не вспів оком моргнути, в одній руці зостався тулубець, а в другій головка (Панас Мирний);

[І] о́ком не змигну́ти.

Всі на його місці давно б завербували його і оком не змигнули (І. Багряний);

Не змигнеш оком, як знову в поле (з газ.).