устигати

Значення в інших словниках

1. устигати — устига́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. устигати — Поспівати, не відставати, не спізнятися, не пасти задніх; (всюди) справуватися, давати раду всьому; (у житті) досягати успіху, (у школі) бути попереду. Словник синонімів Караванського
3. устигати — УСТИГА́ТИ (ВСТИГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСТИ́ГНУТИ (ВСТИ́ГНУТИ), УСТИ́ГТИ (ВСТИ́ГТИ), гну, гнеш; мин. ч. усти́г, ла, ло; док. 1. з інфін. і без дод. Бути спроможним зробити що-небудь за певний проміжок часу. Словник української мови у 20 томах
4. устигати — (встигати), -аю, -аєш, недок., устигнути (встигнути) і устигти (встигти), -гну, -гнеш; мин. ч. устиг, -ла, -ло; док. 1》 з інфін. і без додатка. Бути спроможним зробити що-небудь за певний проміжок часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. устигати — ВКЛАДА́ТИСЯ (УКЛАДА́ТИСЯ) (робити щось вчасно у визначених часових межах), ВСТИГА́ТИ (УСТИГА́ТИ). — Док.: вкла́стися (укла́стися), всти́гнути (усти́гнути), всти́гти (усти́гти). Поки метал остигне, саме місяців три й мине. Якраз вкладешся в план (В. Словник синонімів української мови
6. устигати — УСТИГА́ТИ (ВСТИГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСТИ́ГНУТИ (ВСТИ́ГНУТИ) і УСТИ́ГТИ (ВСТИ́ГТИ), гну, гнеш; мин. ч. усти́г, ла, ло; док. 1. з інфін. і без додатка. Бути спроможним зробити що-небудь за певний проміжок часу. Словник української мови в 11 томах