1. Словник української мови у 20 томах

утихлий

УТИ́ХЛИЙ (ВТИ́ХЛИЙ), а, е.

Дієпр. акт. до ути́хнути.

Прийде [Катря] до Чайченкової хати, подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть та й додому вертається... (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утихлий — ути́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. утихлий — (втихлий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до утихнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. утихлий — УТИ́ХЛИЙ (ВТИ́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ути́хнути. Прийде [Катря] до Чайченкової хати, подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть та й додому вертається… (Вовчок, І, 1955, 218). Словник української мови в 11 томах
  4. утихлий — Утихлий, -а, -е Утихшій, затихшій, объятый покоемъ. Подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть, та й додому вертається. МВ. ІІ. 139. Словник української мови Грінченка