1. Словник української мови у 20 томах

утікання

УТІКА́ННЯ (ВТІКА́ННЯ), я, с.

Дія за знач. утіка́ти¹.

Все її життя встало разом перед її очима, неначе спахнуло вогнем: й Ястшембський, й втікання з Журавки, й страшна печера над Россю (І. Нечуй-Левицький);

Війна й героїзм тепер, власне, й полягали, мабуть, передусім у втіканні від смерті, від сильнішого і у доганянні слабшого (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утікання — утіка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. утікання — (втікання), -я, с. Дія за знач. утікати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. утікання — Утіка́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. утікання — УТІКА́ННЯ (ВТІКА́ННЯ), я, с. Дія за знач. утіка́ти¹. Все її життя встало разом перед її очима, неначе спахнуло вогнем: й Ястшембський, й втікання з Журавки, й страшна печера над Россю (Н.-Лев., II, 1956, 140). Словник української мови в 11 томах
  5. утікання — Утікання, -ня с. Бѣгство, убѣганіе. Словник української мови Грінченка