уходництво
УХО́ДНИЦТВО, а, с., іст.
Те саме, що відхі́дництво.
Втечі селян [у XVI ст.], а також міської бідноти, розорюваної купецькою лихварською верхівкою, у степи і були головною причиною виникнення тут вільного озброєного населення – козацтва, яке займалося землеробством і уходництвом, тобто мисливськими і рибними промислами на середній течії і в низов'ях Дніпра (з наук. літ.);
Із тої Чубівки буде колись оселя, славна на цілу Україну. Уходництво повернеться на нас (А. Чайковський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уходництво — ухо́дництво іменник середнього роду відхідництво іст. Орфографічний словник української мови
- уходництво — -а, с., іст. Те саме, що відхідництво. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уходництво — УХО́ДНИЦТВО, а, с., іст. Те саме, що відхі́дництво. Втечі селян [у XVI ст.], а також міської бідноти, розорюваної купецькою лихварською верхівкою, у степи і були головною причиною виникнення тут вільного озброєного населення — козацтва... Словник української мови в 11 томах