уціліти

УЦІЛІ́ТИ (ВЦІЛІ́ТИ), і́ю, і́єш, док.

Залишитися цілим, неушкодженим, зберегтися від руйнування, загибелі і т. ін.

Листя майже осипалося з нього [винограду], але те, що вціліло, було таким яскраво-багряним, наче живила його земля не вологою, а гарячою крво'ю (А. Шиян);

Приміщення школи уціліло, тож у вересні й розпочалося навчання (П. Автомонов);

Турецькі кораблі, ті, що уціліли, не могли з місця рушитись (А. Чайковський);

На вулицях робилися завали, барикади. Якимсь чудом уцілів маленький будиночок (О. Іваненко);

// Не загубитися, не пропасти.

В одному зошиті якось уціліла записка від Сергія Мальованого. Катя негайно знищила її (О. Гуреїв);

// Залишитися живим, не загинути.

– Князь Мстислав просив мене, щоб я все військо вивів, – продовжував Данило. – Нам кожен вояк дорогий. Ми добре вийшли з Галича – всі вціліли (А. Хижняк);

Я вижити мушу, я мушу вціліти, я мушу об'їхати смерть на шляху (Л. Костенко);

Порідів після нічної купелі загін, а ті, кому судилось вціліти, задихані, знесилені, до ранку вибродили на берег у Козачому (О. Гончар);

Котрі люди уціліли, у гори відступили (з легенди).