уціліти
УЦІЛІ́ТИ (ВЦІЛІ́ТИ), і́ю, і́єш, док. Залишитися цілим, неушкодженим, зберегтися від руйнування, загибелі і т. ін.
Листя майже осипалося з нього [винограду], але те, що вціліло, було таким яскраво-багряним, наче живила його земля не вологою, а гарячою крво’ю (Шиян, Гроза.., 1956, 44);
На вулицях робилися завали, барикади. Якимсь чудом уцілів маленький будиночок (Ів., Таємниця, 1959, 100);
// Не загубитися, не пропасти.
В одному зошиті якось уціліла записка від Сергія Мальованого. Катя негайно знищила її (Гур., Життя.., 1954, 201);
// Залишитися живим, не загинути.
— Князь Мстислав просив мене, щоб я все військо вивів, — продовжував Данило. — Нам кожен вояк дорогий. Ми добре вийшли з Галича — всі вціліли (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 333);
Порідів після нічної купелі загін, а ті, кому судилось вціліти, задихані, знесилені, до ранку вибродили на берег у Козачому (Гончар, II, 1959, 287).
♦ Ди́вом уцілі́ти див. ди́во.
Значення в інших словниках
- уціліти — уцілі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- уціліти — Заховуватися, заховатися, позаховуватися, переховуватися, переховатися, попереховуватися Словник чужослів Павло Штепа
- уціліти — УЦІЛІ́ТИ (ВЦІЛІ́ТИ), і́ю, і́єш, док. Залишитися цілим, неушкодженим, зберегтися від руйнування, загибелі і т. ін. Листя майже осипалося з нього [винограду], але те, що вціліло, було таким яскраво-багряним, наче живила його земля не вологою... Словник української мови у 20 томах
- уціліти — (вціліти), -ію, -ієш, док. Залишитися цілим, неушкодженим, зберегтися від руйнування, загибелі і т. ін. || Не загубитися, не пропасти. || Залишитися живим, не загинути. Дивом уціліти — див. диво. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уціліти — ЗБЕРЕГТИ́СЯ (залишитися наявним, цілим, не пропадати, не зникати), УЦІЛІ́ТИ (ВЦІЛІ́ТИ). — Недок.: зберіга́тися. Жив (Павло) майже в центрі містечка, недалеко від древнього валу, що зберігся тут з часів гетьмана Хмельницького (Д. Словник синонімів української мови