уцілілий

УЦІЛІ́ЛИЙ (ВЦІЛІ́ЛИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уцілі́ти.

В самому кінці ешелону стояло кілька уцілілих вагонів, не знищених катастрофою (Кол., На фронті.., 1959, 98);

Люди, уцілілі від фашистської розправи, приходили в ліс, просили гвинтівки (Шер., Молоді месники, 1949, 72);

Майже усі села і хутори, що були поблизу шляху, яким пересувалися французи, — спалені. А уцілілі оселі переповнені пораненими (Кочура, Зол. грамота, 1960, 313);

Поверталися вцілілі васютинчани з фронтів (Ле, Ю. Кудря, 1956, 3).