учений

УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ), а, е.

1. Який має широкі й глибокі знання взагалі або в якій-небудь галузі науки.

Є на світі багато учених людей, а поетів мало. Треба мати талан (М. Коцюбинський);

Дорошенко і сам захопився роботою експедиції, брався часом за те, що зовсім не входило в обов'язки капітана. “Давно вже щось ми не тралили”, – скаже вченому своєму другові – начальникові експедиції, і коли той накаже класти судно в дрейф і спускати прилади в глибину океану, Дорошенко сам стає до лебідки (О. Гончар);

Нічого не пошкодувало село для знатної доярки та її не менш відомої дочки, для дорогого зятя – інженера, людини вченої і роботящої (Л. Дмитерко);

Такого вченого учителя при її дітях ще не було (А. Чайковський);

Мар'янові хочеться схлипнути від цієї людської ласки, яку має від ученої людини (М. Стельмах);

// Який одержав спеціальні знання, пройшов спеціальну виучку.

[Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав надгороду (Леся Українка);

Та трапеза з звичайних страв, Не з тих, що вчений кухар повимислює Про ласого господаря (М. Зеров);

// розм. Який учився; освічений.

– Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились (І. Нечуй-Левицький);

– Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Л. Мартович);

// Дресирований, навчений (про тварин).

Чи нема ж собак учених? Або коней, що рахують, Мов купці? (Леся Українка);

З далекого краю привезли полковникові вченого ведмедя на цепу (Н. Рибак);

Учений шпак говорить всяк (приказка).

2. у знач. ім. уче́ний, ного, ч. Висококваліфікований фахівець з якої-небудь галузі науки.

– Як захоче молодь ще й далі навчатись, то задля цього заведена при школі вища установа, де справжні учені розповідають дрібніше й докладніше про всячину (Панас Мирний);

Навіть за часів чорної реакції не можна було погасити полум'я правди, що палало в трудах Сєченова, Павлова, Менделєєва, Тімірязєва, і імена цих і інших учених супроти волі царських сатрапів стали гордістю світової науки (М. Рильський);

– Може, ти й сам з чумаків? – Та знаю, почому хліб і сіль. – Оце добре, оце добре! – зрадів учений. – А чумацьких пісень багато знаєш? (М. Стельмах);

Вчений опублікував результати своїх дослідів (І. Волошин);

Сучасний вчений – це людина з широким колом інтересів, людина великої ерудиції і культури, .. умілий організатор, справжній вихователь молодої наукової зміни (з наук. літ.);

Становлення та розвиток і матеріальної, і духовної культур неможливі поза суспільством, і тому для деяких вчених культура і суспільство – явища навіть тотожні (з наук. літ.);

Учений [Д. Багалій] заперечив версію про початок української історії (народу і мови) лише з XIV –XV ст. (з навч. літ.);

Моїм учителем був славнзвісний учений і ректор академії (А. Чайковський).

3. Пов'язаний з наукою (у 1, 2 знач.).

З 1892 р. удалось мені якось вступити на урядову службу до “ученої філоксерної” комісії, що вела боротьбу з філоксерою на Бессарабії (М. Коцюбинський);

Молодий Вахушті брав активну участь у різних вчених і учбових комісіях і в державних справах (з наук.-попул. літ.);

// Який присвоюється за успішну науково-дослідну або педагогічну роботу.

Учений ступінь кандидата філологічних наук;

Учений ступінь доктора медичних наук;

Учене звання професора;

// Який керує науковою діяльністю, організовує наукову діяльність.

[Вася:] Та я ж говорю про вченого секретаря. Ми настоюємо, щоб у цьому питанні була зважена громадська думка інституту (І. Микитенко);

Після голосування вченої ради по останній піднесено висловленій фразі молодої жінки в залі вибухнули дружні аплодисменти (Іван Ле);

Степан Федорович повідомляє, що 12 травня відбудеться вчена рада науково-дослідної станції (О. Гончар);

// розм. Серйозний, складний за змістом; який характеризується ученістю або претендує на ученість.

– Я думала, що ви привезете новинки з світу вищого, з світу науки. Може, там вийшла яка нова вчена цікава книжка, абощо? (І. Нечуй-Левицький);

Статистик .. всіляко набивається на вчену розмову з учителем (М. Стельмах).

4. розм. Який має досвід у чому-небудь, який зазнав покарання; провчений.

– Ох, хлопче, – предостерігали [перестерігали] його учені дворові, – говори, та не договорися (Панас Мирний).

У́ЧЕНИЙ (ВЧЕ́НИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до учи́ти.

І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепера зводяться від судороги, злості (Леся Українка);

Спершу дуже трудно було: молодий-таки, небувалий, не вчений як слід. Що ті три зими в школі (А. Головко);

Я тільки сотник і то не з тих учених, а такий собі старосвітський, простий (Б. Лепкий);

Левко полегшено зітхає, з вдячністю дивиться на Вараву, не знаючи, як і вклонитися йому: на це парубок не дуже вчений (М. Стельмах);

// у́чено, безос. пред.

Перше говорив [пан], що й хати нові поставлю у три віконця, а потім – то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (Марко Вовчок).