учений

Значення в інших словниках

1. учений — у́чений дієприкметник від: учи́ти уче́ний 1 прикметник який має глибокі знання уче́ний 2 іменник чоловічого роду, істота науковець Орфографічний словник української мови
2. учений — Освічений, тренований, навчений, вишколений, досвідчений; ЯК ІМ. науковець, знавець, ерудит, ок. фахівець, спеціяліст; (ведмідь) муштрований; (- книжку) ЖМ. серйозний, мудрий; (битий) провчений. Словник синонімів Караванського
3. учений — див. бувалий Словник синонімів Вусика
4. учений — [ўченией] = вчений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і, дієприкм., прикм., ім. Орфоепічний словник української мови
5. учений — 1. науковець 2. це пес, див. дресувати Словник чужослів Павло Штепа
6. учений — УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ), а, е. 1. Який має широкі й глибокі знання взагалі або в якій-небудь галузі науки. Є на світі багато учених людей, а поетів мало. Треба мати талан (М. Словник української мови у 20 томах
7. учений — I уч`ений(вчений), -а, -е. 1》 Який має широкі й глибокі знання взагалі або в якій-небудь галузі науки. || Який одержав спеціальні знання, пройшов спеціальну виучку. || розм. Який учився; освічений. || Дресирований, навчений (про тварин). 2》 у знач. ім. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. учений — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл. Словник синонімів української мови
9. учений — Уче́ний, -на, -не уче́ний, -ного; уче́ні, -них; імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. учений — УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до учи́ти. І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепера зводяться від судороги, злості (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
11. учений — Учений, -а, -е Ученый. Вченому світ, а невченому тьма. Ном. № 6015. Словник української мови Грінченка