ученість

УЧЕ́НІСТЬ (ВЧЕ́НІСТЬ), ності, ж.

Наявність у кого-небудь широких і глибоких знань взагалі або в якійсь галузі науки.

[Антоніо:] Коли дорівнює ученість ваша ввічливості – а в тім нема сумніву – то ся нова земля пишатись може великим, дивним світочем науки (Леся Українка);

Юрко, ніби непомітно, всюди виявляв свою вченість та зверхність над Василем і Михасем (С. Чорнобривець);

– Розкажи щось людям, Пантелеймоне Лукичу!.. Скрипка поблажливо посміхнувся. Йому лестить це визнання його вченості (Ю. Мокрієв);

Лука почував себе скуто біля сина і з іншої причини. То батькова темнота і простота губиться перед синовою вченістю і освіченістю (Ю. Мушкетик).