учин

Значення в інших словниках

1. учин — учи́н іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. учин — (вчин), -у, ч., уроч., заст. Діяння. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. учин — ДІЯ́ЛЬНІСТЬ (застосування своєї праці, своїх зусиль до чого-небудь, у якійсь галузі), ДІ́Я, А́КЦІЯ книжн., ОПЕРА́ЦІЯ розм., ЧИН уроч., УЧИ́Н (ВЧИН) заст., уроч., ДІ́ЙСТВО заст., ДІ́ЛАННЯ діал.; ПРА́КТИКА (перев. Словник синонімів української мови
4. учин — УЧИ́Н (ВЧИН), у, ч., уроч., заст. Діяння. Не словом — ділом ти життя За брата щиро покладала, Йому, як добрая сестра, Усі скарби свого добра Ти без жалю офірувала… І за високий той учин Вінок заробиш ти з тернин! (Стар., Вибр., 1959, 44). Словник української мови в 11 томах