учителька
УЧИ́ТЕЛЬКА (ВЧИ́ТЕЛЬКА), и, ж.
Жін. до учи́тель.
– Здрастуй... одчини школу .. я приїхала до вас за вчительку (М. Коцюбинський);
Артем звів голову і, одверто дивлячись учительці в лице, сказав: – Я вже тепер більше не буду ніколи [лаятися] (А. Головко);
Тут же вчителька проекзаменувала Бориса і пішла з ним до директора (А. Хижняк);
Коло школи охочі баби, спрягшися з учительками, чепурити школу (Ю. Яновський);
– Хто вона, ця жінка?.. – Моя перша вчителька (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- учителька — учи́телька іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири учи́тельки Орфографічний словник української мови
- учителька — [ўчитеил'ка] = вчителька -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. ўчиетеил'ки, ўчиетеил'ок дв'і ўчитеил'кие Орфоепічний словник української мови
- учителька — (вчителька), -и. Жін. до учитель. Великий тлумачний словник сучасної мови
- учителька — Учи́телька, -льки, -льці; -тельки́, -тельо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- учителька — УЧИ́ТЕЛЬКА (ВЧИ́ТЕЛЬКА), и, ж. Жін. до учи́тель. — Здрастуй… одчини школу.. я приїхала до вас за вчительку (Коцюб., І, 1955, 310); Артем звів голову і, одверто дивлячись учительці в лице, сказав: — Я вже тепер більше не буду ніколи [лаятися] (Головко... Словник української мови в 11 томах
- учителька — Учителька, -ки ж. Учительница. Словник української мови Грінченка